Визначення психології як науки, її значення, основні принципи, завдання

Психологія (грец. Psyche – душа, logos – наука) – наука про психіку і закономірності її прояву та розвитку, це область знань про внутрішній – психічний – світ людини.

У системі наук психології має бути відведене особливе місце, адже, по-перше, це наука про найскладніше, що на сьогоднішній день відоме людству. Адже психіка – це «властивість високоорганізованої матерії». Якщо мати на увазі психіку людини, то до слів «високоорганізована матерія» потрібно додати «най»: адже мозок людини – це найвисокоорганізованіша матерія, відома нам.

По-друге, у психології ніби зливаються об’єкт і суб’єкт пізнання. Щоб пояснити це, приведемо приклад. Ось народжується на світ людина. Спочатку, у немовлячому віці, вона не усвідомлює і не пам’ятає себе. Однак її розвиток йде швидкими темпами. Формуються її фізичні і психічні здібності; вона вчиться ходити, бачити, розуміти, говорити. За допомогою цих здібностей вона пізнає світ; починає діяти у ньому; розширюється коло її спілкування. І ось поступово, з глибини дитинства, приходить до неї, поступово наростає особливе відчуття – відчуття власного «Я». У підлітковому віці воно починає набувати усвідомленої форми. З’являються запитання: «Хто я? Який я? «, а пізніше – «Навіщо я?». Ті психічні здібності і функції, які слугували дитині засобом для ознайомлення з зовнішнім світом – фізичним і соціальним, перетворюються в пізнання самої себе; вони самі стають предметом осмислення і усвідомлення.

Психологія вже зараз накопичила багато фактів, які показують, як нове знання людини про себе, робить її іншою: змінює її відношення, мету, її стани і найрізноманітніші переживання.

Слово «психологія» у перекладі з древньогрецького означає «наука про душу». Існує легенда, за якою грецький бог Ерот покохав земну дівчину Психею, що було заборонено небожителям. Тому мати Ерота Афродіта змусила дівчину пройти складні випробування. У процесі їх подолання дівчина вразила богів Олімпу своєю наполегливістю, тому останні звернулись до Зевса з проханням допомогти. Верховний бог дав згоду, і Психея була переведена у ранг богині, що дозволило їй укласти шлюб із Еротом. Психея, набувши безсмертя, стала символом душі.

Будь-які дослідження, що здійснюються психологією, базуються на таких керівних положеннях – принципах:

а) принцип детермінізму – психіка визначається способом життя і змінюється зі зміною зовнішніх умов;

б) принцип єдності свідомості й діяльності – свідомість і діяльність перебувають у нерозривній єдності; свідомість утворює внутрішній план діяльності людини;

в) принцип розвитку – психіку можна правильно зрозуміти, якщо розглядати її у безперервному розвитку, як процес і результат діяльності.

Значення психології:

1. Психологічні знання необхідні для глибшого розуміння себе та інших.

2. Психологічні знання необхідні для самовдосконалення, пристосування до змін у навколишньому середовищі (Знання психології створює базу для самовиховання та впливу на інших людей. Професія педагога передбачає оволодіння психологічними знаннями. Без психології неможливо реалізувати особистісний підхід у роботі з учнями. «Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, – зазначав видатний педагог К.Д. Ушинський, – то вона повинна спочатку пізнати її також в усіх відношеннях).

3. Вивчення психології потрібне для підвищення ефективності власної професійної діяльності, найповнішого використання особистісного потенціалу людини, налагодження стосунків між членами трудового колективу та між людиною і технікою.

Існує декілька джерел психологічних знань:

– народна, життєва або побутова психологія (склалась упродовж тисячоліть, має обмежену сферу використання – міжлюдські стосунки, які вона успішно регулює);

– релігійна психологія (характеризується спрямованістю до Божества, базується на вірі у певні постулати духовного життя);

– парапсихологія (сукупність нетрадиційних поглядів на незвичайні явища та «таємниці» психіки, зокрема такі, як екстрасенсорне сприймання, яснобачення, дистанційна дія тощо. Парапсихологічні явища неможливо визначити як об’єктивно існуючі, дати їм науковий опис, пояснити їхню природу. Тому ці явища залишаються поза предметом наукової психології);

– наукова психологія (за допомогою спеціальних методів розглядає і вивчає об’єктивні, реально існуючі психічні явища і факти, вона виявляє особливості, закономірності побудови та розвитку психіки).

Студент має надавати перевагу науковій психології.

Завдання сучасної психології:

1. Науково-дослідні завдання передбачають вивчення об’єкта науки на різних рівнях (дослідження вікової динаміки психічних процесів, властивостей).

2. Діагностичні завдання мають на меті виявити рівень розвитку психіки особистості, оцінити відхилення у психічному розвитку порівняно з віком і досвідом, визначити потенційні можливості розвитку тощо.

3. Корекційні завдання спрямовані на виправлення дефектів у психічному розвитку, усунення причин, що призводять до таких дефектів, організацію психологічного тренінгу тощо. Ці завдання виконують науковці-психологи та практичні психологи (які працюють у школі, на виробництві, у спорті).

2. Предмет психології як науки

Психологія має тривалу історію свого розвитку – з часів античності розвивалась у межах філософії.

Психологія – наука і дуже стара, і дуже молода. Вік її – близько 2500 років.

Перше систематичне викладення психічних явищ було зроблене давньогрецьким філософом Аристотелем в його трактаті «Про душу». Проте наукове експериментальне вивчення психічних явищ та їх закономірностей почалося з середини XIX ст., а істинно наукова психологія почала створюватися ще пізніше – на межі XIX і XX ст.

Становлення психології як самостійної науки пов’язують з кінцем ХІХ століття, коли активно розвивалась природнича наука.

Офіційним роком заснування психології як самостійної науки вважають 1879, коли в Німеччині, у місті Лейпциг, Вільгельм Вундт відкрив першу психологічну лабораторію. У ній вивчались відчуття, сприймання, час реакцій людей на різні подразники. Відразу зазначимо, що предмет вивчення психології протягом історії її розвитку змінювався. За зміною предмета вивчення психології у її розвитку виокремлюють такі періоди:

а) з античних часів до середини ХVІІ століття – предмет вивчення – душа: у працях відомих філософів (Геракліт, Демокрит, Аристотель, Платон, Анаксагор та ін.) ідеться про співвідношення душі й тіла, про складові душі, про її властивості, рівні розвитку тощо;

б) із середини ХVІІ століття до кінця ХІХ століття – предмет вивчення – свідомість: визначення свідомості як предмета психології бере свій початок з ідей Рене Декарта про те, що найсуттєвішим є те, що думає людина, переживає у кожен конкретний момент часу, а отже, досліджувати треба свідомість. Як метод дослідження запропонував інтроспекцію – самоспостереження. Вважав, що тільки сама людина може пізнавати себе;

в) початок ХХ століття – предмет вивчення – поведінка: поведінка як предмет психології з’явилася у зв’язку з дослідженнями американських учених Едварда Лі Торндайка, Джона Брадауса Уотсона та ін. Вони звернули увагу на те, що вивчення свідомості з допомогою інтроспекції не дає достовірних результатів та ставить під сумнів їх об’єктивність. Тому вивчати потрібно те, що можна досліджувати з допомогою об’єктивних методів, наприклад, спостереження, а саме – поведінку;

г) ХХ століття і до наших днів – предмет вивчення – психіка, психічні явища.

Нині предметом вивчення психології є психіка та психічні явища як окремої людини, так і такі, що спостерігаються у групах.

Психіка – це властивість високоорганізованої живої матерії, яка полягає в активному відображенні суб’єктом об’єктивного світу, у побудові суб’єктом картини цього світу і регуляції на цьому підґрунті поведінки та діяльності.

Психічні явища на рівні окремої людини поділяються на такі види:

1) психічні процеси (динамічне віддзеркалення дійсності в різних формах психічних явищ). Вони забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності людини:

– пізнавальні – процеси, пов’язані зі сприйманням і переробкою інформації: відчуття, сприймання, пам’ять, уява, мислення, мовлення, увага;

– емоційні – емоції, почуття;

– вольові – воля (найяскравіше проявляється у ситуаціях, пов’язаних із прийняттям рішень, подоланням труднощів, управлінням своєю поведінкою);

2) психічні властивості (це найістотніші особливості особистості, що забезпечують певний кількісний і якісний рівень діяльності й поведінки людини): спрямованість, темперамент, здібності, характер;

3) психічні стани – уважність, байдужість, спокій, схвильованість, піднесення, зацікавленість страх, бадьорість, сум, стрес, релаксація та ін. (характеризують стан психіки в цілому; мають свою динаміку: тривалість, стійкість, інтенсивність; впливають на хід результат психічних процесів і можуть сприяти чи гальмувати діяльність).

3. Зв’язок психології з іншими науками

Психологія пов’язана з такими науками:

1) філософією – питання психології тривалий час вивчались у межах філософії; сьогодні є наукові проблеми, які розглядаються як з позиції психології, так і філософії (поняття особистісного сенсу, мети життя, світогляд, моральні цінності та ін.);

2) соціологією – спостерігається взаємна підтримка на рівні методології. Так, соціологія запозичує із соціальної психології методи вивчення особистості й людських стосунків. Психологія використовує у своїх експериментальних дослідженнях прийоми збору наукової інформації, що є традиційно соціологічними (опитування, анкетування);

3) педагогікою – виховання й навчання дітей не може не враховувати психологічних особливостей особистості (однак, на відміну від психології, яка розвивалась у межах філософії, педагогіка формувалась із самого початку як самостійна наука, і нині між психологами й педагогами немає чіткого взаєморозуміння). На початку ХХ століття існувала й розвивалась комплексна наука про дітей, їх навчання і виховання – педологія, у ній співпрацювали педагоги, психологи, медики, фізіологи; існували наукові центри, де готували педологів, наукові лабораторії, у яких спеціалістами різних напрямів розроблялись проблеми дитинства;

4) історією – у психології використовується історичний метод – для розуміння природи будь-якого психічного явища потрібно простежувати його розвиток (як на рівні людини, так і на рівні людства);

5) технічними науками – людина є безпосереднім учасником усіх технологічних і виробничих процесів, без її участі неможливо організувати виробничий процес; завдяки діяльності психологів створюються зразки техніки, які враховують психічні і фізіологічні можливості людини (інакше могли б бути створені технічні зразки, які ніколи б не змогла експлуатувати людина);

6) з медичними та біологічними науками – більшість психічних явищ (насамперед, психічних процесів) мають фізіологічну зумовленість, тому знання, отримані фізіологами й біологами, використовуються у психології, для кращого зрозуміння тих чи інших психічних явищ; сьогодні добре відомі факти психосоматичного й соматопсихічного взаємовпливу, психічний стан індивіда відображається на його фізіологічному стані, а в певних ситуаціях психічні особливості можуть сприяти розвитку того чи іншого захворювання, і навпаки, хронічне захворювання позначається на психічному стані хворого; враховуючи тісний зв’язок психічного й соматичного, у сучасній медицині активного розвитку набули методи психотерапевтичного впливу, які використовують «лікувальні властивості» слова. Таким чином, психологія тісно пов’язана з різними сферами науки й практики. Всюди, де задіяна людина, є місце психології. Тому з кожним роком психологія набуває все більшої популярності, поширення, а це призводить до виникнення різноманітних галузей психології.

4. Основні галузі психології

До XVII ст. психологія розвивалась як складова філософії, а у XVIIІ ст. почався поділ психології на окремі галузі знань. Сучасна психологія – це цілісна система, до якої входить понад три десятки галузей психологічних знань.

Галузі психології – сфери науково-психологічних досліджень та практичного застосування психологічних знань, що розвиваються відносно самостійно.

Кожні 4–5 років з’являються нові галузі психології. Їх виникнення зумовлене впровадженням психології у всі сфери наукової і практичної діяльності, появою нових психологічних знань.

Усі галузі психології можна розділити на дві групи: фундаментальні та прикладні.

Фундаментальні (загальні) – базові, мають загальне значення для розуміння і пояснення різних психічних явищ, зокрема поведінки людей, незалежно від того, якою діяльністю вони займаються. Це база, яка об’єднує усі галузі психологічної науки і є основою для їх розвитку. Тому їх об’єднують терміном «загальна психологія».

Прикладні (спеціальні) – галузі науки, досягнення яких використовуються на практиці. Вирішують конкретні завдання у межах свого напряму. У деяких випадках досягнення прикладних галузей може мати фундаментальний характер, це робить необхідним використання отриманого знання у всіх галузях і напрямах. Прикладні галузі психології:

–                   педагогічна психологія – галузь психологічної науки, що вивчає психологічні проблеми навчання і виховання, умови, які забезпечують оптимальний ефект навчання, питання врахування індивідуальних особливостей учня під час побудови навчального процесу і взаємин вчителя та учня, а також взаємин всередині навчального колективу;

–                   вікова психологія – вивчає закономірності етапів психічного розвитку й формування особистості від народження до старості; розділи вікової психології: психологія дитинства, психологія юності, психологія зрілого віку, геронтопсихологія; вивчає вікову динаміку психічних процесів;

–                   диференціальна психологія – галузь психології, яка вивчає відмінності як між індивідами, так і між групами, а також причини й наслідки цих відмінностей;

–                   соціальна психологія – вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, зумовлені фактом їх включення у групи, а також психологічні характеристики самих груп;

–                   політична психологія – вивчає психологічні компоненти політичного життя і діяльності людей, їх настрої, думки, почуття, ціннісні орієнтації;

–                   психологія мистецтва – галузь психологічної науки, предметом якої є властивості й стани особистості чи групи осіб, що зумовлюють усвідомлення й сприймання художніх цінностей, вплив цих цінностей на життєдіяльність окремої особистості в цілому;

–                   медична психологія – вивчає психологічні аспекти гігієни, профілактики, діагностики, лікування, експертизи й реабілітації хворих; у її сферу входять питання, пов’язані з виникненням, розвитком і перебігом хвороби, впливом тих чи інших хвороб на психіку людини і, навпаки, впливом психіки на хворобу;

–                   інженерна психологія – галузь психології, яка досліджує процеси і засоби взаємодії між людиною і машиною.

Інші галузі психології: спортивна психологія, юридична психологія, авіаційна й космічна психологія, військова психологія, експериментальна психологія, психологія праці, психологія управління, психологія мас, етнічна психологія, консультативна психологія тощо.

Матеріали для самостійного вивчення